Щорічно в Україні реєструється близько 100тисяч
осіб, які звернулися за медичною допомогою з приводу покусів тваринами, з яких
60% одержують направлення на лікування за підозрою в інфікуванні сказом. Щороку
реєструються поодинокі випадки захворювання на сказ людей.
За останні 12 років джерелами збудника сказу для
захворілих людей у 40% були коти, у 34,4% - собаки, у 17,1% - лисиці, в одному
випадку кажан, у трьох випадках – невідомі тварини.
Сказ
– гостре інфекційне захворювання, яким хворіють як тварини так і люди. Людина
може заразитися, якщо її покусає скажена тварина, або відбудеться механічний
занос слини хворої тварини на пошкоджені шкірні чи слизові покрови при
пораненні лапою, при розробці туш хворої тварин, контакті з послиненим посудом,
шкірою хворої тварин. У людини захворювання на сказ проявляється підвищеною
нервовою напругою, боязню води, світла, навіть рух повітря спричиняє значні
страждання. Захворювання людини завжди закінчується смертю,вилікувати захворілу
людину не можливо. Нажаль, всі захворілі
своєчасно не зверталися за медичною допомогою при нападі тварин,або а у
разі звернень самовільно переривали
призначений курс антирабічних щеплень,
або взагалі відмовлялися відщеплень.
Інкубаційний
перебіг хвороби у людини триває від 1
місяця до 1 року. Інкубаційний період захворювання у тварин значно
менший – вважається до 10-15 днів у собак та котів, але публікації в засобах
масової інформації свідчать про збільшення цього періоду. Сказом хворіють
вовки, лисиці, ласка, горностай, норка, куниця, борсук та інші. Дикі тварини
стають агресивними, всупереч інстинкту самозбереження, йдуть до житла людей,
нападають та кусають тварин, людей. Із домашніх тварин, яких покусали дикі
скажені тварини хворіють на сказ собаки, коти, велика рогата худоба, мала
рогата худоба,… В будь-якому випадку нормальна поведінка тварини різко
змінюється: лагідні тварини стають агресивними, агресивні – навпаки, лагідними,
що повинно насторожити господаря, з цього приводу необхідно звернутися за
допомогою до ветеринарного лікаря який має оглянути тварину.
Звертаю
Вашу увагу на велику небезпеку в випадках порізу ножем при знятті шкіри з
хворої лисиці, адже скажена тварина може бути і в інкубаційному періоді, при
цьому наявності клінічних проявів не має, але
з слиною виділяється в навколишнє середовище збудника сказу.
При
укусі хижою чи домашньою твариною або наявністю послинення твариною, яка має
неадекватну поведінку, місце укусу слід
промити великою кількістю води з милом, обробити спиртовим розчином настою йоду та негайно звернутися за наданням
медичної допомоги до лікаря-рабіолога-травматолога в райполіклініку Ізяславської ЦРЛ(травматологічний кабінет).
Ні в якому разі не слід вбивати тварину, яка здійснила покус, адже протягом 10
днів за нею має здійснюватися ветеринарний нагляд, при відсутності ж тварини,
навіть якщо вона не була скажена, постраждала особа підлягає на проведення
антирабічних щеплень. Лікар-рабіолог, обслідувавши постраждалого, зробить
призначення, і якщо необхідно – здійснення профілактичного антирабічного
лікування. Хочу звернути Вашу увагу, що до лікаря потрібно звертатися відразу
після укусу і потрапляння слини з підозрілої тварини,так як при прийомі лікар
вирішує не тільки питання призначення курсу антирабічного лікування,а ще і питання
щодо необхідності проведення екстреної профілактики правця. Захворювання у людини можна лише попередити,
провівши профілактичне антирабічне лікування та здійснюючи заходи по
недопущенню наявності розповсюдження джерел інфекції серед дикої природи та в
населених пунктах.
На
нашій території джерелом рабдоінфекції є лисиці (в поточному році лабораторно
підтверджено 1 випадок захворювання на сказ лисиці, при плановому відстрілі), а
за наявності великої кількості безпритульних собак та кішок посилюється
небезпека. Ускладнює ситуацію і не виконання в повному обсязі Закону України
«Про захист тварин від жорстокого поводження»в частині створення притулків для
утримання безпритульних тварин,
Для
профілактики сказу громадяни та керівники установ, які утримують собак, повинні
їх зареєструвати і зробити щеплення проти сказу. Бродячих собак, які мешкають на територіях організацій, установ,
громадських дворах, приватних секторах потрібно відловити. Виводити собак із
житлових приміщень у двір та на вулицю дозволяється лише в наморднику і на
короткому повідку у спеціально відведені місця для вигулу домашніх тварин.
Утримувати собак можна тільки на прив'язі або в закритих приміщеннях. Про всі
випадки захворювання або загибелі собак і котів,інших тварин необхідно
повідомляти ветеринарну службу по місцю проживання.
З
метою запобігання захворювань на сказ тварин та людей органи місцевого
самоврядування мають вжити дієвих
заходів і забезпечити проведеннянаступнихзаходів: на підпорядкованих територіях
забезпечити дотримання правил утримання
тварин в домашніх умовах, виділити і облаштувати на територіях населених
пунктів місця для вигулу тварин, забезпечити відлов, тимчасове утримання та
регулювання чисельності бродячих тварин, організувавши роботу постійно діючих
бригад по відлову, та забезпечити систематичне проведення дератизації на
територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та
рекреаційних зонах.
І
ще декілька порад:
-
якщо Вам призначили щеплення, а це
лише 6 ін’єкцій антирабічної вакцини та антирабічний імуноглобулін, якщо
потрібно, які проводяться в день звертання за меддопомогою та введення вакцини
на 3, 7, 14, 28, 90-й день в руку, робіть їх згідно призначення. Ні в якому
разі не переривайте курс лікування. Це єдиний засіб попередження від
захворювання сказом, яке закінчується смертністю.
-
не лікуйте тварин самостійно. Ніколи
не оглядайте у тварини горло, якщо вона тяжко ковтає їжу, негайно звертайтесь
до ветеринарного лікаря.
-
якщо у тварини з’явилися ознаки,
підозрілі на захворювання сказом, або її покусала дика чи бродяча тварина, то
до приходу ветеринарного лікаря її необхідно ізолювати.
-
своєчасно робіть профілактичні
щеплення проти сказу тваринам.
-
будьте
обережні при розробці трупів диких тварин, використовуючи гумові рукавички.
Лікар-епідеміолог
Т. Заморська
санітарно-епідеміологічна станція
