Аналіз захворюваності на жовту гарячку у світі  за період 2007-2010 років

Жовта гарячка – гостре вірусне геморагічне захворювання, переносниками якої є комари роду Aedes и рода Haemogogus. За оцінками ВООЗ, на ризик інфікування цією інфекцією наражається населення 45 ендемічних країн Африки і Латинської Америки (Додаток 1,2), що загалом складає понад 900 мільйонів людей.  

За останні два десятиліття в світі спостерігається зростання захворюваності на жовту гарячку. Експерти ВООЗ пов’язують цей факт зі зниженням імунітету населення до цієї інфекції, вирубкою лісів, урбанізацією, міграцією населення та зміною клімату.

За період з 2007 по 2010 роки захворювання на жовту гарячку виявлені серед населення Західної і Центральної Африки та Південної Америки. Загальна кількість офіційно зареєстрованих випадків захворювань склала 325, з них 137 (42,2%) мали летальні наслідки  (Табл.)

Захворюваність (летальність) на жовту гарячку в світі, 2007-2010 роки

Слід зазначити, що до офіційних звітів більшості ендемічних країн увійшли тільки лабораторно підтвердженні випадки жовтої гарячки. Лише дві країни (Гвінея та Сьєрра-Леоне) звітували про захворювання на жовту гарячку без проведення лабораторного дослідження, на підставі наявності епідеміологічних зв'язків з попередньо підтвердженими випадками.

АФРИКА. На Африканському континенті за період з 2007 по 2010 роки зареєстровано 98 випадків жовтої гарячки, з них 10 (10,2%) – закінчились летальними наслідками. Питома вага захворюваності на жовту гарячку Африканського континенту склала 30,2% від загальної кількості випадків, зареєстрованих у світі.

Про випадки жовтої гарячки повідомляли 13 країн Африканського регіону. Усі вони належать до Західної та Центральної Африки.  Найбільша захворюваність за відносними показниками зареєстрована у 2008 році у Гвінеї – 0,243 на 100 тис. нас., Сьєрра-Леоне – 0,173 на 100 тис. нас., Центральноафриканській Республіці (ЦАР) – 0,104 на 100 тис. нас. та у 2007 році у Того - 0,081 на 100 тис. нас.

У Гвінеї сталося 43,9% усіх випадків жовтої гарячки у Африці за період 2007-2010 р. У країні мешкає 5,15% населення уражених країн континенту. Найбільший рівень захворюваності склав 0,243 на 100 тис. населення (2008 р.). Випадки жовтої гарячки реєструвалися з 2008 р. щорічно. Лабораторне підтвердження діагнозу отримали 4 з 25 хворих у 2008 р.; 3 з 9 – у 2009 р.; 2 з 9 – у 2010 р.

До офіційної статистики увійшли також підозрілі випадки, для яких був доведений епідеміологічних зв'язок із підтвердженими випадками. Завдяки цьому летальність у Гвінеї виявилася найнижчою з усіх країн світу, де реєструвалася загибель людей від жовтої гарячки – померло 3 особи, летальність склала 6,98%.

У Сьєрра-Леоне сталося 9,2% усіх випадків жовтої гарячки у Африці за вищезазначений період. Оскільки у країні мешкає тільки 2,6% населення уражених хворобою країн континенту, це зумовило високий показник захворюваності – 0,173 на 100 тис. населення. Усі випадки виявлені в один рік, з них 2 лабораторно підтверджені, ще 7 – підозрілі. Летальних наслідків серед хворих на жовту гарячку не було.

Таким чином, високі показники захворюваності у Гвінеї та Сьєрра-Леоне вказують не на гіршу епідеміологічну ситуацію, а на більш повне виявлення хворих порівняно з іншими країнами світу.

У Центральноафриканській Республіці сталося 9,2% усіх випадків жовтої гарячки за період 2007-2010 рр. (у країні мешкає 2,4% населення уражених територій Африки). Випадки захворювання реєструвалися протягом 2008 та 2009 рр. – 5 та 4 лабораторно підтверджених випадки відповідно. Максимальна захворюваність склала 0,104 на 100 тис. у 2008 р. Підозрілі випадки без лабораторного підтвердження не були зареєстровані. З 9 хворих на жовту гарячку за весь період померло 3, летальність склала 33,3%.

У Того сталося 5,1% усіх випадків жовтої гарячки у регіоні (мешкає 3,1% населення країн, у яких зареєстрована жовта гарячка). Хворі були виявлені протягом одногло року, у наступні роки жовта гарячка не реєструвалася. Захворюваність склала 0,081 на 100 тис. Летальних випадків не було.

Камерун – єдина країна Африки, де випадки жовтої гарячки реєструвалися щорічно. Зареєстровано 13,3% хворих від загальної кількості у регіоні (населення становить 10,7% від населення уражених територій Африки), максимальна захворюваність склала 0,036 на 100 тис. населення у 2010 р. Усі випадки були лабораторно підтверджені. У 2010 році у Камеруні сталися 4 спалахи жовтої гарячки у регіоні, що має спільні кордони з Нігерією. Ця територія розцінювалась як територія низького ризику, тому вакцинальна кампанія у 2009 р. тут не проводилася. Летальність протягом 2007-2009 рр. склала 23,1% - померло 3 з 13 хворих на жовту гарячку.

Прилегла до Камеруну частина Нігерії вважається територією підвищеного ризику, спалахи жовтої гарячки реєструвалися тут у 1973, 1986-1987 та 1990 роках. На цій території розташовані національні парки, що межують з Камеруном. Про випадки жовтої гарячки у 2010 р. з Нігерії не повідомлялося.

У 2010 р. жовта гарячка також зареєстрована у Демократичній республіці Конго – виявлено 2 випадки жовтої гарячки. Перший хворий – фермер, у якого захворювання розпочалося із болю у животі, а гарячка та жовтяниця приєдналися пізніше. Другий випадок виявлено при епідеміологічному розслідуванні. Обидва хворих одужали.

Сенегал – у вересні 2010 р. виявлено 2 випадки жовтої гарячки. Першим захворів рибалка 27 років, який працював у Гамбії, захворювання перебігало з гарячкою та жовтяницею. Другий хворий також подорожував до Гамбії. Обидва одужали.

У Гамбії заходи з профілактики жовтої гарячки проводяться з моменту спалаху 1978-1979 рр. (у ці роки захворіло близько 8 тис., 1700 осіб померло). Про випадки жовтої гарячки у Гамбії з того часу не повідомлялося.

В інших уражених країнах Африки максимальні рівні захворюваності склали: Ліберія – 0,054 на 100 тис. (2008); Конго – 0,025 на 100 тис. (2009); Кот-д’Івуар – 0,014 на 100 тис. (2009); Буркіна-Фасо – 0,012 на 100 тис. (2007 та 2008), Чад – 0,0095 на 100 тис. (2009), Малі – 0,007 на 100 тис. (2007). Усі випадки підтверджено лабораторно.

ПІВДЕННА АМЕРИКА. У Південній Америці з 2007 по 2010 роки зареєстровано 227 випадків жовтої гарячки. Це становило 69,8% від загальної кількості випадків у світі. За цей період від жовтої гарячки у Південній Америці померло 127 осіб, летальність склала 55,9 %, що у 5,48 рази вище, ніж у Африці.

Протягом 2007-2010 років про випадки жовтої гарячки повідомляли 6 країн Південної Америки.

Більше 45 % усіх хворих зареєстровано у Бразилії, однак, на території цієї країни мешкає 61,2% усього населення уражених країн, тому максимальний показник, розрахований на 100 тис., нижчий середнього у регіоні за той самий рік та складає 0,023 на 100 тис.(2008).

Найбільша захворюваність за відносними показниками зареєстрована у Парагваї – 0,438 на 100 тис. (2008), Перу – 0,077 на 100 тис. (2007), Болівії – 0,061 на 100 тис. (2007), Аргентині – 0,025 на 100 тис. (2008). Летальні випадки зареєстровані у всіх країнах Південної Америки, де була виявлена захворюваність. Летальність коливалася у різних країнах від 22,2 до 78,6% та загалом у регіоні склала 55,96%. Найвищі показники летальності спостерігалися у Колумбії – 78,6%, Болівії – 77,8% та Перу – 71,9%.

Парагвай.  За досліджуваний період в раїні виявлено 12,3% усіх випадків жовтої гарячки в регіоні. Зважаючи на невелику кількість населення країни (у Парагваї мешкає менше 2% населення країн Південної Америки, у яких реєструється жовта гарячка), показник захворюваності, розрахований на 100 тис., виявляється високим та складає 0,439 на 100 тис. населення. Усі хворі були виявлені в один рік – 2008 р. Перший випадок виявлено у особи, що перебувала на полюванні у джунглях. Жовта гарячка у країні не реєструвалася з 1974 до 2008 року та після 2008 р. не реєструється знов.

Більшість хворих виявлена завдяки посиленому епідеміологічному нагляду. Важливо, що 9 випадків виявлені у мешканців міста Асунсьйон, хворі не залишали місця постійного проживання протягом інкубаційного періоду. Це перші випадки міського зараження жовтою гарячкою у Південній Америці з 1942 року. Летальними наслідками завершилися 11 з 28 випадків захворювання, летальність склала 39,2%, що нижче за показник в цілому по регіону.

Перу. Протягом 2003-2007 рр. рівень захворюваності та кількість випадків жовтої гарячки у Перу була найвищою у Південній Америці. З 2007 по 2010 р. тут сталося 28,2% усіх випадків жовтої гарячки у регіоні (мешкає 9,2% населення уражених країн), найвищий рівень захворюваності склав 0,077 на 100 тис. (2007). Випадки жовтої гарячки реєструються щорічно. У 2010 р. виявлено 18 випадків, з них 14 летальних. Усі, крім одного хворого -  чоловіки віком від 3 до 61 року, середній вік – 30 років. На фоні високої захворюваності відмічається й висока летальність – за період з 2007 по 2010 рік померло 46 з 64 хворих, летальність склала 71,9%.

У Болівії зареєстровано 3,96% усіх хворих регіону, у країні мешкає 3% населення уражених країн Південної Америки. Найвищий рівень захворюваності склав 0,061 на 100 тис. населення (2007). Жовта гарячка реєструвалася у 2007, 2008 та 2010 рр., усі випадки підтверджено лабораторно. У 2010 р. виявлено 2 хворих, один з них помер. Усього за період 2007-2010 рр. летально завершилися 7 випадків з 9, летальність склала 77,8%.

В Аргентині також сталися 3,96% випадків жовтої гарячки у регіоні, однак, у перерахунку на більше, ніж в Болівії, населення (в Аргентині мешкає 11,1% від населення країн Південної Америки, у яких реєструється жовта гарячка), рівень захворюваності виявився дещо нижчим – 0,025 на 100 тис. населення. Усі хворі виявлені у 2008 р., з того часу жовта гарячка не реєструвалася. Летальними наслідками завершилися 2 з 9 випадків, летальність склала 22,2%.

У Бразилії зареєстровано 45,4% усіх випадків жовтої гарячки в регіоні. Однак, у країни мешкає 61,2% населення уражених країн Південної Америки, тому захворюваність максимально складає – 0,023 на 100 тис. населення (208). Випадки реєструються щорічно. У 2010 р. сталися 2 летальних випадки. Перший – у 39-річного чоловіка, що працював у сільській місцевості. Другий випадок – шахтар віком 31 рік. Обидва хворих не були вакциновані. Летальність за період 2007-2010 рр. склала 48,5%, що нижче за середню у регіоні; померло 50 осіб з 103 хворих.

У Колумбії сталося 6,17% випадків жовтої гарячки у Південній Америці (мешкає 13,53% населення уражених територій континенту). Захворюваність достатньо низька, максимально складає – 0,014 на 100 тис. населення (2007), але летальність найвища у світі – 78,6%, з 14 хворих осіб померло 11. Випадки захворювання реєструвалися щороку у період з 2007 по 2009 рр., у 2010 р. хворі не виявлялися.

Інші країни ризику. З 2008 року ендемічними із жовтої гарячки у Південній Америці вражаються 14 країн. У 6 з них захворюваність не реєструється вже більше 10 років. Дев’ять країн регіону додали щеплення проти жовтої гарячки до календаря планової імунізації для усіх дітей. У Аргентині, Бразилії, Еквадорі та Панамі щеплення проводять тільки тим дітям, що мешкають на ендемічних територіях.

 Вимоги до вакцинації.

У відповідності до положень Міжнародних медико-санітарних правил (2005) жовта гарячка є єдиним із захворювань, що потребує проведення вакцинації при в’їзді до країн, де існує ризик інфікування вірусом жовтої гарячки.  

За даними ВООЗ з 1970 по 2010 роки, 9 випадків жовтої гарячки були зареєстровані серед туристів із США та Європи, які перебували у Західній Африці (5 випадків) і Південній Америці (4 випадки). Всі захворювання сталися у осіб, що не мали щеплень проти жовтої гарячки, 8 з 9 хворих – померли.

          Для використання у роботі надаємо перелік кабінетів щеплень проти жовтої гарячки в Україні станом на 01.04.2012 року.