Ізяславська районна

санітарно-епідеміологічна станція

Жовта гарячка - гостре інфекційне арбовірусне захворювання,

яке поширене в Південній Америці, Західній, Центральній та

Східній Африці серед ссавців (частіше всього — мавп) і

передається від цих тварин людині через укуси комарів.

Щорічно Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) публікує перелік країн, в яких існує наявність ризику передачі жовтої гарячки (додаток № 1), а також перелік країн, при в'їзді до яких потрібна наявність міжнародного свідоцтва про вакцинацію проти жовтої гарячки для мандрівників (додаток № 2).

Згідно з оцінкою ВООЗ в даний час території 45 країн Африки і 13 країн Південної та Центральної Америки є ендемічними з жовтіої гарячки. Щорічно в світі реєструється близько 200 000 випадків жовтої гарячки, з них 30 000 закінчуються летальним результатом.

Жовта гарячка - це вірусне захворювання, що передається людині через укус комарів роду Aedes і роду Haemogogus.

Захворювання існує в двох епідеміологічних формах: гарячка джунглів (передається комарами від заражених мавп) і гарячка населених пунктів (передається комаром від людини до людини). Остання викликає більшість спалахів та епідемій. Природним резервуаром жовтої гарячки є головним чином, мавпи.

Клініка: Після інфікування починається інкубаційний період хвороби, що триває від 3 до 6 днів. Після цього проявляються симптоми хвороби, яка може протікати в одну або дві стадії. На першій, «гострій», стадії зазвичай піднімається температура, з'являються м'язові болі, особливо сильні в області попереку, головний біль, озноб, втрата апетиту, а також нудота або блювота. У більшості пацієнтів стан поліпшується і симптоми проходять через 3-4 дні.

Але у 15% пацієнтів через 24 години після початкової ремісії починається друга, більш токсична стадія. Знову піднімається висока температура, швидко розвивається жовтяниця, з'являються болі в області живота і блювота. Можуть мати місце кровотечі з рота, носа, очей або шлунку. В останньому випадку кров з'являється в блювоті і фекаліях. Погіршується функція нирок. Половина пацієнтів, у яких розвивається токсична стадія хвороби, вмирає через 10-14 днів, решта одужують без яких-небудь значних вражень внутрішніх органів.

Профілактична вакцинація проти жовтої гарячки осіб є єдиним і самим надійним засобом попередження захворювання.

Вакцинація проти жовтої гарячки здійснюється вакцинами, сертифікованими ВООЗ. Імунітет після введення вакцини проти жовтої гарячки виробляється через 10 днів і триває протягом 10 років. Вакцинації підлягають дорослі і діти з 9-місячного віку. Відповідно до вимог Міжнародних медико-санітарних правил (2005р.) особи, яким проведено щеплення, отримують Міжнародне свідоцтво про вакцинацію або профілактики, яке дійсне протягом десяти років.

Свідоцтва про вакцинацію повністю заповнюються англійською, французькою або російською мовою. Крім того, свідоцтво може бути заповнене й українською мовою.

Свідоцтва про вакцинацію вважаються індивідуальним документом і не видаються колективно.

Особи, які здійснюють поїздку, у яких є свідчення про вакцинацію протии жовтої гарячки, не вважаються підозрілими на зараження, якщо вони, навіть, прибули з неблагополучного району по жовтій гарячці, визначеним ВООЗ.

Особи, у яких відсутні свідоцтва про вакцинацію проти жовтої гарячки, та здійснюють поїздку з країн, які мають ризики передачі жовтої гарячки, можуть бути піддані карантину на період інкубаційного періоду (шість днів).

Кожна держава самостійно визначає на своїй території кабінети щеплення проти жовтої гарячки.

За рішенням органів виконавчої влади в галузі охорони здоров'я в Україні також створено та функціонують кабінети щеплення проти жовтої гарячки .

 Державна санітарно-епідеміологічна служба України пропонує

використовувати зазначену інформацію туристичним фірмам та туроператорам, а при оформленні туристичних поїздок інформувати українських громадян про можливість зараження жовтою гарячкою і настійно рекомендувати кожному з них проведення профілактичної імунізації з оформленням Міжнародного

свідоцтва про вакцинацію.