Ізяславська районна

санітарно-епідеміологічна станція

         Вивчення та діагностика гарячки Ку залишається актуальною проблемою охорони здоров’я людей в багатьох країнах світу. В Російській федерації, не дивлячись на зростання чисельності та розширення ареалу іксодових кліщів – природних носіїв та переносників збудника (Coxiella burnetii), завдяки здійсненню комплексу заходів у 2011 році досягнуто зниження на 36,9 % захворюваності людей на гарячку Ку (medportal.ru/mednovosti/news). Окремі захворювання, що спостерігались в Ульянівській області, були пов’язані з вживанням сирого молока та неякісного шашлика (http://ulgrad.ru), а частка серопозитивних осіб щодо збудника гарячки Ку серед місцевого населення не перевищувала 3,7 % (Nafeev A.A. е.а., 2011).

В Європі за період 1987-2009 рр. спостерігався 31 епідемічний спалах гарячки Ку на теренах Франції, Німеччини, Великобританії, Італії, Іспанії, Польщі, Словенії, Болгарії, Словакії, Хорватії, Боснії, а в останні роки – в Нідерландах. Джерелом інфекції були, переважно, вівці та кози, в окремих випадках - голуби та інфікована солома (Aubry C. e.a., 2011).

В Нідерландах серед 3500 захворілих на гарячку Ку протягом 2007-2009 років 21,4 % пацієнтів потребували госпіталізації, 9 померли протягом місяця після госпіталізації, у 1,6 % спостерігався хронічний перебіг інфекції (Kampschreur L.M. e.a., 2011; van der Hoek W. е.а., 2011). Спеціальні дослідження показали ризик інфікування через кров донорів з місцевостей спалаху: ДНК C.burnetii виявили в 3-х пробах крові, а антитіла до збудника – в 12,2 % проб, у 10 випадках спостерігалась сероконверсія антитіл (Hogema B.M. e.a., 2011). Під час ліквідації джерела інфекції було здано на забій 51820 голів дрібної рогатої худоби, після чого серед 517 працівників боєнь сероконверсія до збудника гарячки Ку спостерігалась у 17,5 % осіб, що засвідчило необхідність їх попередньої вакцинації (Whelan J. е.а., 2011).

У Франції за період 1985-2009 роки виявлено 3723 випадки гострої гарячки Ку та 1675 випадків її хронічної форми, повідомляється про п’ять епідемічних спалахів, описані атипові форми у вигляді остеомієліту та абдомінальної аневризми аорти. Інфіковані збудником гарячки Ку вівці та кози виявлені в 11 з 26 обстежених стад, в де-яких з них з високим рівнем виділення збудника (Acquacalda E. e.a., 2011; Vicky M. e.a., 2011; Frankel D. е.а., 2011; King L.A. е.а., 2011). У Великобританії ДНК C.burnetii виявили в 20,0 – 25,0 % проб абортованого матеріалу та плацент свійських тварин (Jones R.M. е.а., 2010). В Бельгії протягом 2007-2009 років зареєстровано 74 захворювання на гарячку Ку, а серед працівників, пов’язаних з переробкою вовни та волосся овець та кіз частка серопозитивних осіб становила 50,7 %. Інфіковані корови виявлені в 57,8 % стад, а сам збудник виявлений у зливному молоці, причому у 2,0 % проб зі значною концентрацією (Wattiau P. е.а., 2011; Czaplicki G. е.а., 2011). Ендемічність гарячки Ку виявлена в північно-західній частині Хорватії, а на побережжі Андріатичного моря інфікованість збудником свійських тварин становила 16,4 % (Markotic A. e.a., 2009). В Італії C.burnetii виявлені в абортованих плодах овець та корів на о.Сицілія (Torina A. e.a., 2011). В Іспанії, лише в одному з центральних районів Мадриду протягом 2001-2008 років діагностовано 54 захворювання на гарячку Ку. В ході пошуку джерела інфекції C.burnetii виявлені в молоці 14,8 % інфікованих корів, частка яких складала 12,3 % на півночі Іспанії, досягаючи в окремих господарствах 50,2 % (Ruiz Seco M.P. е.а., 2011; Pinero A. e.a., 2011; Astobiza I. e.a., 2011; López-Gatius F. е.а., 2011). 13 випадків хронічної гарячки Ку виявлено протягом 2004-2010 рр. в Португалії, де це захворювання є ендемічним (Santos A.S. e.a., 2011). На півночі Греції діагностовано 114 випадків гострої гарячки Ку та 35 випадків хронічної її фороми, двоє осіб старшого віку померли (Pape M. e.a., 2011; Kokkini S. e.a., 2011).

На Близькому Сході дев’ять випадків гарячки Ку діагностовано серед американських військовослужбовців в Іраці (Hamilton LR. е.а., 2011), шість захворювань - серед англійських військовослужбовців в Афганістані (Bailey M.S. e.a., 2011), антитіла до C.burnetii виявлені у 45,4 % обстежених стад корів в Ірані (Khalili M. е.а., 2011).

На Африканському континенті 70 випадків гарячки Ку спостерігались протягом 1996-2010 рр. в Тунісі, де джерелом інфекції були вівці (Lahiani D. e.a., 2011), 24 захворювання діагностовано в Танзанії (Prabhu M. е.а., 2011).

В Бразилії повідомляється про 49 хворих на гарячку Ку, 4 з яких померли протягом 14 перших днів хвороби (de Almeida D. e.a., 2011). Вперше гарячка Ку виявлена у 20 працівників ферм та боєнь на о.Тринідад (Adesiyun A. e.a., 2011). Перші три випадки хронічної гарячки Ку виявлені в Таїланді (Pachirat O. e.a., 2011). В Австралії антитіла до C.burnetii виявлені у 7 % жителів штату Новий Південний Уельс та у 5,2 % жителів штату Квінсленд, де у 1937 році вперше в світі була ідентифікована гарячка Ку (Tozer S.J. е.а., 2011). Гарячка Ку є поширеним захворюванням і в Японії, з щорічною реєстрацією від 7 до 46 захворювань (Porter S.R. е.а., 2011).

В Україні у 2011 році зареєстровано 15 захворювань на гарячку Ку, що становить 0,03 на 100 тис. населення. Захворювання діагностовані, як і в попередні 2007-2010 роки, серед дорослого населення Одеської та Донецької областей. В Одеській області зареєстровано 13 випадків гарячки Ку, а частка серопозитивних осіб, серед 865 обстежених, становила 4,05±0,67 %.

Найбільша частка позитивних результатів (5,79±0,99 %), у т.ч. згадані 13 захворювань на гарячку Ку, виявлена на території Дунайсько-Дністерського межиріччя. Серед захворілих 7 мужчин та 6 жінок віком від 40 до 60 років – 9 осіб, 3 – старше  60 років та 1 – у віці 21 рік. Особливо виділяється Арцизький район, де частка серопозитивних осіб найвища - 7,11±2,76 %, і виявлено 4 хворих на гарячку Ку жителів сіл Мирнопілля (2), Роща та Задунаївка. 3,98±1,23 % серопозитивних осіб та 6 гострих захворювань на гарячку Ку виявлено в Тарутинському районі у жителів с.м.т. Тарутине (2), сіл Серпневе (2), Красне та Ярове. Два захворювання спостерігались в Татарбунарському (м. Татарбунари, с.Дмитрівка) та одне – у Кілійському (с.Старі Трояни) районах. У 11 хворих спостерігались ураження органів дихання (переважно пневмонії), у одного хворого - гарячка неясного ґенезу на фоні хронічних захворювань, у одному випадку - безсимптомна форма гарячки Ку. Дев’ять хворих потребували госпіталізації, яка тривала, в середньому, 15 днів.

Наведені дані та виявлення більшості захворювань в різних населених пунктах і в різний час вказують на множинність джерел інфекції.

У Донецькій області захворіли пенсіонер з м. Артемівська та медична сестра міської клінічної лікарні м. Донецька. У обох спостерігалась пневмонічна форма гарячки Ку, яка діагностована за виявленням методом імуноферментного аналізу антитіл до збудника в мінімальному титрі 1:400. Хворі знаходились на стаціонарному лікуванні протягом 11 та 24 днів. За даними епідобстеження у першому випадку захворювання виникло, найімовірніше, через вживання сирого молока, придбаного на ринку. Однак, при обстеженні ветеринарними фахівцями корови, від якої було придбане молоко, одержано від’ємний результат. У другому випадку захворювання могло виникнути через вживання неякісного шашлика власного приготування. Проте, в обох випадках у обстежених чотирьох контактних осіб одержано від’ємні результати, а ураження легень у хворих вказує на аерогенний шлях зараження.

Дослідження 808 екземплярів кліщів Dermacentor marginatus з 10 адміністративних територій Донецької області виявило збудник гарячки Ку в кліщах із с.Привілля, розташованого біля м.Краматорська, і не виявило його в кліщах з відомих ензоотичних територій трьох районів, у т.ч. Артемівського.

В ході моніторингу епідемічної ситуації з гарячки Ку в Івано-Франківській області у 2011 році на наявність антитіл до збудника досліджено 245 сироваток крові людей, переважно донорів крові з обласного центру та 45 населених пунктів п’яти сільських районів, а також хворих з ензоотичних з гарячки Ку місцевостей. Антитіла до C.burnetii виявлені лише у одного жителя (0,56±0,56 %) із с.Княждвір Коломийського р-ну. Низький титр антитіл (1:10) та відсутність імуноглобулінів М та А до збудника засвідчили давню імунну відповідь на перенесену в минулому гарячку Ку.

На носійство C. burnetii досліджено 2418 екземплярів кліщів I. ricinus, які є домінуючим видом іксодофауни Івано-Франківської області. Збудник гарячки Ку при імунолюмінесцентній мікроскопії виявлений в шести пробах (4,8±1,9 %) з кліщів з п’яти районів. Причому, в кліщах з відомих в області 23 ензоотичних територій C. burnetii виявлені у 8,0±3,8 % проб, а в кліщах з не ензоотичних територій - у 2,66±1,86 % проб, що у три рази менше.

За скеруванням санітарно-епідеміологічних станцій Львівської, Рівненської, Тернопільської та Закарпатської областей на гарячку Ку досліджено 150 сироваток крові гарячкових хворих. У одного хворого з Рівненської області, з явищами хронічного бронхіту, виявлено перенесену в минулому інфекцію, про що свідчив низький титр антитіл до збудника та відсутність IgМ, характерних для свіжого та недавнього інфікування. В цей же час при дослідженні 1003 іксодових кліщів з 7 адміністративних районів Рівненської обасті, у т.ч. з двох ензоотичних територій, коксіели Бернета не виявлені.

В центральних областях України (Черкаська, Полтавська) серед обстежених на гарячку Ку 66 гарячкових хворих у двох з них виявлена перенесена в минулому інфекція - у жительки с.м.т. Маньківка Черкаської області та у жителя м.Лубни Полтавської області. Раніше перенесена інфекція гарячки Ку (титр антитіл 1:20, «ранні» Ig М до збудника відсутні) виявлена також у жителя ензоотичної території с.м.т. Чорноморське в АР Крим. Не виявлено антитіл до збудника при дослідженні 8 сироваток крові гарячкових хворих з Луганської та Запорізької областей, а також у перехворілої на гарячку Ку жительки м. Севастополя.

В цілому у 2011 році, при дослідженні на гарячку Ку 2057 сироваток крові людей з 11 областей, АР Крим та м.Севастополя, частка позитивних результатів становила 1,85±0,30%, що практично не відрізняється від показника 2010 року (1,76±0,34 %). Виявлені захворювання людей в більшості випадків проявлялись ураженнями органів дихання, характерними для аерогенного шляху зараження, і реєструвались переважно в різних населених пунктах без вираженого епідеміологічного взаємозв’язку, в періоди весняно-осінньої активності кліщів, ягніння та окоту серед свійських тварин.

Наведені дані свідчать, що в Україні триває міжепідемічний період епідемічного процесу гарячки Ку, з реєстрацією спорадичних захворювань людей на ензоотичних територіях. Пролонгація цього періоду відбувається внаслідок значного зменшення поголів’я великої рогатої худоби – потенційного джерела інфекції для людей. В цей же час збереження та очікуване збільшення поголів’я малої рогатої худоби вимагає посиленого епідеміологічного нагляду та контролю на місцях за фермерськими господарствами та лабораторної діагностики гарячкових захворювань з підозрою на гарячку Ку, особливо на ензоотичних та суміжних з ними територіях.

         Таким чином, аналіз епідемічної ситуації з гарячки Ку за 2011 рік показав наявність спорадичних випадків захворювань людей в окремих осередках при збільшенні та розширенні ензоотичних територій, що вимагає приведення у відповідність до міжнародних нормативів  забезпечення матеріальної бази для проведення лабораторної діагностики гарячкових захворювань з підозрою на гарячку Ку, більш ретельної уваги та посилення планомірних і систематизованих  заходів епідеміологічного нагляду, особливо на об’єктах підвищеного ризику.