Ізяславська районна

санітарно-епідеміологічна станція

Епідемічна ситуація з іксодових кліщових бореліозів з кожним роком погіршується. Невпинне зростання захворюваності на багатьох ендемічних територіях Євразії  ставить нові задачі для ефективної боротьби із цими важкими мультисистемними інфекціями, розробки більш досконалої системи епідеміологічного нагляду за ними.  Найважливіше завдання – вивчення закономірностей    циркуляції збудників на, перш за все, територіях з високим ризиком інфікування населення, структури паразитарної системи збудників інфекцій, ролі їх в інфекційній патології, розробка і застосування сучасних імунобіологічних діагностичних та лікувальних препаратів, вдосконалення програми постійного моніторингу.

В Україні епідемічна ситуація з хвороби Лайма (ХЛ) залишається несприятливою. Кількість зареєстрованих захворювань щорічно зростає. За останні 5 років (2007-2011) кількість випадків зросла в 3,4 рази, з 463 до 1597, в показниках – з 0,98 до 3,49 на 100 тис. населення.

Випадки захворювань зареєстровані в усіх регіонах України, у т.ч. вперше  у  м.Севастополі.

Найвищі  показники  у м.Києві – 12,25; Черкаській – 8,36; Чернігівській – 6,63; Сумській – 5,81; Київській – 5,54; Донецькій – 5,34; Львівській – 4,82 на 100 тис. населення.

Слід відзначити, що до районів з високим рівнем захворюваності на ХЛ (м.Київ, Донецька, Київська, Сумська, Львівська, Черкаська області), де реєструються до 60% усіх випадків, наблизилися такі області, як Тернопільська – показник – 5,53 та Чернігівська – 6,63 на 100 тис. населення. Кількість захворювань у цих областях у порівнянні з 2010 р. зросла у 2 рази, що свідчить про покращення роботи по виявленню та діагностиці захворювання. Значно покращилась робота по виявленню та діагностиці захворювань на ХЛ у Дніпропетровській області, кількість випадків зросла на 71,2% з 66 до 113, в показниках – з 1,96 до 3,37 на 100 тис. населення.

В ряді областей, як і у попередні роки, реєструються лише поодинокі випадки захворювання на ХЛ від 2-х (м. Севастополь), 4-х (Чернівецька), 5 (Кіровоградська) до 7 (Херсонська), 9 (Волинська, Хмельницька) відповідно з низькими показниками, які не перевищують 0,44-0,87 на 100 тис. населення (в Україні – 3,49). Наведені дані свідчать про недостатній рівень роботи щодо діагностики та профілактики ХЛ і підтверджуються випадками інфікування людей, які тимчасово перебувають на цих територіях, а захворювання виявляються і реєструються в інших регіонах.   

Переважну частину хворих (84,0 %) склали жителі міст України, серед яких майже третина (29.8 %) були інфіковані у паркових та лісопаркових зонах великих міст і селищ міського типу. Частка сільського населення становить лише 16.0 %.

29.7 % хворих зазнали укусів кровосисних членистоногих під час відпочинку у лісі, зборі ягід, грибів, т. ін., 11,3 % під час перебування на дачах та роботи на присадибних ділянках. 59,0 % випадків інфікувань населення пов’язано з синатропними (антропургічними) вогнищами, тобто відбулись на територіях (населених пунктах), повязаних з діяльністю людини. 

Гендерна структура захворюваності на ХЛ залишається незмінною: переважають жінки – 63,1 %, питома вага чоловіків - 36,9%.   

Вік хворих коливався від 3-х  до 78 років і склав, зокрема, серед дітей 1-9 років – 7,0 %, 10-17  – 3.3 %, 18-29  – 14,3 %, 30-49  – 30,7 % та 50 і старше – 44,7 %.

Питома вага хворих дітей дошкільного віку становила 4.3 %, учнів загальноосвітніх шкіл – 3.7 %, студентів – 3.6 %. За соціально-професійним складом основна частина хворих на ХЛ відмічена у групах службовців і робітників – 40.2 %, пенсіонерів та не працюючих – 42.6 %.

Розвиткові  захворювання   в абсолютної більшості пацієнтів (більше 80%) передував укус кровосисних членистоногих. Про факт присмоктування

кліща вказали 69.8 %, укус невідомої  комахи – 13.5 %, укус не відмітили або заперечували  16.7% хворих.

Період нападу кліщів тривав з березня по грудень і   виявився наступним: березень – 0.5 %, квітень – 5.3 %, травень – 21.4 %, червень – 23.9 %, липень – 20.7 %, серпень – 13.9 %, вересень – 7.7 % , жовтень – 5.4 %, листопад – 1.0 %, грудень – 0.2 %. У період максимальної сезонної активності I. ricinus (травень-липень) відбулось 66,0 % випадків присмоктування кліщів до людей, під час другого, осіннього піку (серпень-жовтень) – 27.0 %.     

Лише 18.8 % пацієнтів звернулись за медичною допомогою в оптимальний для початку лікування ІКБ термін - у перші 3 дні після присмоктування кліща (початку захворювання), а 35,5% - на 4-30 день, пізніше одного місяця – 27,7%.  

Динаміка захворюваності ІКБ повторює динаміку нападу кліщів з урахуванням інкубаційного періоду. У травні-жовтні відмічено 89.5 % вперше діагностованих ("нових”) випадків захворювання.   

На лікуванні у стаціонарах знаходився 771 хворий (48,3%), основна частина (68,1%) була госпіталізована у 1-й день після звернення за медичною допомогою, 31,9 % - на 3 день і пізніше.

Об’єктами епізоотологічного обстеження природних вогнищ ІКБ були іксодові кліщі, зібрані на території  АР Крим, 13 областей, мм. Київ і Севастопіль. Всього на наявність збудника ІКБ було досліджено 7041 іксодид 7 видів (Ixodes ricinus, Dermacentor reticulates, D. marginatus, Hyalomma plumbeum, Haemaphysalis punctata, Rhipicephalus sanguineus, Rh. rossicus). Дослідження проведені трьома методами: ПЛР (19.2 %  досліджень), НРІФ (12.8 %) та мікроскопії у темному полі (68.0 %). Метод ПЛР використаний у  Київській, Луганській та Одеській облСЕС, темнопольної мікроскопії (оптимальне поєднання високої ефективності та низької собівартості) -  у Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Сумській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій областях та у роботі Центру. З 4746 екз. (67,4%) досліджених на базі обласних санепідстанцій 3239 екз. (68.2 %) склали I. ricinus,  810 (17.1 %) D. reticulatus, 408 (8.6 %) D. marginatus, 240  (5.1 %) H. punctata та 49 (1.0 %) інші види.  Природне носійство борелій встановлено на території 7 областей: Донецької, Київської, Луганської, Одеської, Харківської, Черкаської та Чернівецької  на рівні 16.4 % у D. reticulatus, 8.6 % D. marginatus і 3.6 % I. ricinus. Таким чином, за даними облСЕС зараженість основного європейського переносника збудника Лайм-бореліозу – кліщів I. ricinus виявилась у 4.5 рази нижчою за показник зараженості D. reticulatus. При цьому найвищий рівень борелієносійства серед D. reticulatus та D. marginatus виявлений у Харківській області – 23.2 % та 41.7 % відповідно. Судячи з наведених даних, у цих областях  у ролі основних векторів збудників ІКБ поряд (або навіть замість) з  I. ricinus виступають іксодиди домінуючих тут видів: D. reticulatus і D. marginatus. Разом з тим, з літературних джерел відомо, що основним переносником борелій в Європі є I. ricinus,  в той час як  D. reticulatus і D. marginatus можуть виступати у ролі другорядних.            

        Середній рівень природної зараженості бореліями  для I. ricinus  та D. reticulatus виявився майже однаковим – 10.8 % та 11.2 %.  При цьому частка заражених кліщів  I. ricinus  становила 7.3 % (Івано-Франківська область)-15.6% (Житомирська) і у більшості обстежених районів сягала або перевищувала відповідний для активних природних вогнищ рівень – 10.0 %.

З точки зору профілактики захворювань заслуговує уваги індикація збудника ІКБ в кліщах, що зняті з людей. На наявність борелій в Одеській і Харківській  областях та у м. Києві досліджено 638 іксодид, знятих з людей. що сприяло своєчасному проведенню превентивної атибіотикотерапії. У Харківський області за результатами мікроскопії 108 з 545 (19.8 %) досліджених кліщів виявились зараженими бореліями.  В Одеській області ДНК збудника було виявлено у 8 кліщів, що присмоктались до людей.

За результатами вивчення природної зараженості кліщів бореліями вперше визначено 95 нових ензоотичних територій (природних вогнищ) у 7 обстежених областях України, переважна більшість у Харківській (33), Київській (22), Івано-Франківській (13) та Полтавській (14).

Робота з виявлення ендемічних щодо ІКБ територій становить значний інтерес у плані визначення зон високого рівня зараження і проведення першочергових профілактичних заходів. Нові ензоотичні з ІКБ території, у тому числі 95 за виявленими бореліями в кліщах (19,3%) та 398 (80,7%) за виявленими хворими, вперше зареєстровані у 493 населених пунктах 31 району усіх регіонів України. За період 1989-2011 рр. найбільша кількість  нових ензоотичних територій, включаючи адміністративні (сільські) райони і міста районного та обласного значення, виявлена у Київській (328), Львівській (284), Донецькій (234), Харківській (229), Черкаській (173),  Сумській (142) областях. В Україні за цей період виявлено 2674 ензоотичних з ІКБ населених пунктів, у 471 районі в усіх регіонах України.